Поплічник окупантів Вадим Єрмолаєв знайшовся у Ніцці
Якоюсь мірою, звичайно, чиновник мав рацію – не можна співпрацювати з окупантом. Але що можна пред’явити голодному вчителю (двірнику, слюсарю тощо), якого рідна влада зрадила та залишила в окупації, і який стоїть перед вибором – померти з голоду чи працювати на окупаційний режим?
Але це питання можна було б обговорювати, якби держава Україна мала до всіх, хто співпрацює з окупантами, єдиний підхід.
Однак, як відомо, у нас усі перед законом рівні, лише деякі рівніші. Яскравий приклад тому продемонстрували журналісти «Української правди», знявши відпочинок вищих чинів української влади на Лазурному березі, де мільйонери, які вчасно втекли від війни, дуже непогано почуваються.
Серед інших до об’єктиву потрапив і забудовник і бізнесмен з Дніпра Вадим Єрмолаєв, який, судячи з усього, далеко не бідує на чужині:
Хтось може помітити – адже Єрмолаєв у Ніцці, а не в Москві, це не колабораціонізм і посібництво, а проста втеча. Трохи пізніше дійдемо і до посібництва, а зараз дозвольте помітити – а чому Лазурне узбережжя кишить українськими мільйонерами? Хто дозволив їм залишити країну в той час, коли виїзд для простих роботяг із неї закритий наглухо? У чому різниця між громадянином України Вадимом Єрмолаєвим та таким самим громадянином України, умовним Іваном Сидоренком, якого прикордонники з ганьбою розвертають у Ягодині, не даючи йому виїхати на будівництво до Польщі, де він заробляв тяжкою працею гроші для своїх дітей?
Борг, кажете, кличе? А чому він не кличе Єрмолаєва, якому ця країна дала набагато більше, ніж двірникові чи трактористу, який тепер за неї воює? У чому різниця?
А різниця – у мільйонах, якими Єрмолаєв відкупився від влади. А відкуплятися було за що.
Ну а тепер – про співпрацю із окупантами. Яке почалося задовго до 24 лютого, і на яке завзято заплющувала очі як минула влада, так і нинішня. Нинішня влада заплющує очі і на відверте пособництво, яким не гидує Вадим Єрмолаєв на окупованій Херсонщині після 24 лютого.
Ще три роки тому, у п’яту річницю анексії Криму, телеканал «Сьогодні» та антикорупційний проект «Муніципальний сканер» опублікували результати розслідування під назвою «Кримський архів».
Серед інших фігурантів там і Вадим Єрмолаєв. За даними журналістів, після анексії Криму у березні 2014 року компанія «Алеф-Віналь», за якою стоїть Єрмолаєв, юридично розділила свій бізнес на українську та російську частини. ТОВ «Алеф-Віналь-Крим» зареєструвалося у російському реєстрі у листопаді 2014-го.
Як випливає з даних російських реєстрів, ТОВ "Алеф-Віналь-Крим" продовжують контролювати пов’язані з Єрмолаєвим офшори: кіпрські AD Vinal Investments Limited, Dreamdestiny Holdings Limited, Amadon Limited, а також Zapeto LTD з Британських Віргінських островів.
Ці ж офшори контролюють ще одну кримську компанію Єрмолаєва — ТОВ «Парквайн корпорейшн», яка раніше мала назву «Алеф-Дістіллері».
Відповідно до звітності, «Алеф-Віналь-Крим» у 2021 році заплатила лише податку на прибуток 28 118 000 рублів:
Загалом до російського бюджету від компанії надійшло близько 400 мільйонів рублів. І все це триває з 2014 року з моменту перереєстрації за російськими законами.
Питання, звичайно, риторичне, але все ж таки цікаво – у чому причина того, що українські спецслужби всього цього не помічали?
Втім, про цей бік життя бізнесмена з Дніпра Вадима Єрмолаєва написано чимало, ми лише нагадуємо найпомітніші віхи його великого шляху у посібництві окупантам.
24 лютого і окупація нових територій України, що відбулася, привнесли в цю співпрацю нові нотки і вона заграла яскравими фарбами. Видання «Діло» з посиланням на місцевих підприємців писало, що на окупованій території Херсонської та Запорізької областей продовжують працювати філії компанії «Агротек» – офіційного ділера імпортної сільгосптехніки. За інформацією «Діла», цей бізнес входить до структури корпорації «Алеф» Вадима Єрмолаєва.
Як зазначається в публікації, згідно з інформацією на сайті компанії, вона має філії в окупованих Мелітополі, Пологах (Запорізька область), Таврійську, Олешках (Херсонська), а також у Волновасі Донецької області, проте на офіційних сторінках компанії повідомлень про втрату контролю над філією не було.
Прес-служба Єрмолаєва на цю публікацію відреагувала моментально: «Бізнесмен Вадим Єрмолаєв ухвалив рішення подати до суду на редакції сайтів, які опублікували свідомо неправдиву інформацію з метою підриву його репутації. Авторам наклепницьких звинувачень доведеться відповідати за свої фантазії згідно із законом».
Однак, крім цих грізних слів, жодної іншої реакції не було. У той же час, незважаючи на окупацію, фермери продовжують свою роботу – інакше вони просто помруть із голоду. Або ще простіше – їх просто пристрелять «визволителі». І ось тут постає питання – невже «Агротек» віддав їм техніку та запчастини зі своїх складів безкоштовно? І продовжив їх обслуговувати теж задарма?
І як із окупаційними структурами, яким теж потрібна техніка та обслуговування? Звичайно, вони можуть взяти техніку задарма, та й беруть, але обслуговувати її треба? Невже людина, яка має семирічний досвід співпраці з окупантами, раптом вирішила відмовитися від заробітків і стати у позу патріота та безсрібника?
Це викликає обґрунтовані сумніви. Можна припустити, що, швидше за все, на дефіцитному ринку та в умовах необхідності проведення польових робіт, ціни на товари у торгових точках Єрмолаєва суттєво зросли.
Втім, не ворожитимемо і почекаємо звільнення цих територій, яке, судячи з усього, не за горою. Отоді й подивимося, як працював бізнес Єрмолаєва на окупованих територіях.
І заразом – на роботу СБУ, яка, за логікою, мала зацікавитися ще 2014 року його заробітками у Криму. І, за тією ж логікою, має переслідувати саме Єрмолаєва, а не вчителя математики з Олешок, вимушеного за миску супу та пайок викладати цю саму математику російською мовою під наглядом російського ж «розгвардійця».
Тому, мабуть, і втік із України володар ще одного паспорта – кіпрського – Вадим Єрмолаєв. Але, нагадаємо, що наявність другого громадянства жодним чином не звільняє Єрмолаєва від зобов’язань щодо першого – українського. І його дії щодо окупаційної влади Запорізької та Херсонської областей чітко підпадають під дію одразу кількох статей Кримінального кодексу, серед яких і «Державна зрада».
Заодно хотілося б дізнатися – хто випустив усіх цих людей, дорогі автомобілі яких із українськими номерами заполонили курорти Лазурного берега з країни? І чому не випускають Ваньку Сидоренка, сім’я якого подихає з голоду, на будівництво до Польщі?
Ситуация в Северодонецке меняется каждый час, город ровняют с землей, – глава ВГА
