Які банки заробляють мільярди на депозитних сертифікатах?
На початок жовтня, 65 банків тримали в НБУ 265 мільярдів гривень. Які саме банки, НБУ не повідомляє, але дещо довелося знайти.
ПриватБанк — 54,5 млрд грн
Укрсиббанк — 28 млрд грн
Райффайзен Банк — 26,2 млрд грн
Сітібанк — 22,5 млрд грн
ОТП Банк — 16,2 млрд грн
Креді Агріколь Банк — 15,7 млрд грн
Універсал Банк — 13 млрд грн
ПУМБ — 10,2 млрд грн
РАЗОМ: 186,3 млрд грн.
А тепер беріть до рук калькулятор. За місяць з 186,3 млрд грн можна заробити 3,6 мільярди. За квартал — 10,7 млрд, за півроку — 21,4 млрд.
Я б на місці НАБУ зацікавився. Доволі тонка межа виявляєтся між боротьбою з інфляцією та корупційною схемою. Голова НБУ змінився, а схема залишилася.
Андрій Пишний продовжує годувати держбанки, іноземців та олігархів, як це робив Кирило Шевченко. Нацбільше отримуют державний ПриватБанк, п’ять іноземних банків та два олігархічних.
Ще трохи порахуємо. Загалом з 265 міьлярдів гривень на 65 банків за півроку виходить 30,5 мільярдів. Це «чистими», «з повітря». Тобто, надруковані Нацбанком.
Але то вже застара інформація. Зараз грошей у схемі більше.
Станом на 29 листопада у депозитних сертифікатах були вже 372 мільярди. А з цієї суми за півроку набігають вже 43 мільярди гривень доходу. Така собі боротьба з інфляцією, якщо доводиться друкувати 43 мільярди за півроку.
До речі, скільки там не вистачало на «Байрактари» та зимовий одяг для української армії?
Вчора Мінфін трохи підняв ставки за ОВДП. Трохи тисне МВФ, треба робити вигляд, ніби борешся з інфляцією. Тож схоже, що НБУ трохи змусив госбанки купити державних облігацій з дохідністю 14%.
Але ви ж розумієте, це неринкова угода. Це купили «по звонку».
Ринковою угодою зараз є лише депозитні сертифікати. Як наприкінці 1990-х банки сиділи в ОВДП, побудувавши «піраміду», зараз вони сидять у депозитних сертифікатах.
Тепер про що це.
23% — це не відсоток виборців, що голосують за Порошенка. Це відсоткова ставка.
Але в Україні інфляція від облікової ставки не залежить, це загальновідомий факт. Натомість залежать інші речі.
Справа у тому, що до ОС прив’язані ще дві ставки, які НБУ використовує у регулюванні ліквідності банків. Перша — це ставка за кредитами рефінансування. Вона складає десь ОС+2%. Друга ставка — за депозитними сертифіктами. По суті, це ставка за гроші, які банки кладуть на депозит до НБУ. Вона зазвичай складає ОС+25%.
Колись рефінансування та депсертифікати були саме інструментами регулювання ліквідності. Але з 2000-х ці інструменти навчилися використовувати для заробляння грошей. Коли ці ставки були 8-9% та 11-12% — зрозуміло, у НБУ стояла черга з бажаючих взяти гроші під 12% та прокрутити їх. Останніми такими бажаючими були хлопці з «Великого будівництва».
Але коли ставки стали 23% та 27%, рефінансування вмерло одразу. Проте одразу виникла нова модна «тема» — депозитні сертифікати. Поки за ними НБУ платив 8-9%, банки віддавали йому гроші неохоче, доводилося їм погрожувати. В середньому, на початку 2022 НБУ збирав 124 мільярди на день. Це не мало, але і не багато. Щойно ставка підскочила до 23%, середня сума зросла до 235 мільярдів, і щомісяця продовжує зростати. У листопаді банки давали НБУ в середньму 344 мільярди на день.
Якось я дізнався, що передбачав план НБУ. То класика сучасного світу — політика дорогих грошей. Банки мали підвищувати ставки за депозитами населення, а отримані гроші — вкладати у депозитні сертифікати. Тоді вони не втратили б доходів, натомість грошова маса стерилізувалася б. Це дійсно інструмент протидії інфляції, хоча і пригнічує економічне зростання. Начебто, усе за підручником.
Чому вони не підвищували? Тому їм на рахунки почала литися ріка з безкоштовних грошей з бюджету. НБУ від початку війни друкував сотні мільярдів гривень для бюджету. Бюджет платив зарплати військовим, і ці гроші перетікали у банки. Банки несли їх до НБУ, і той платив 23%.
Прикол у тому, що гроші на поточних рахунках коштують 1-2% річних. Нащо платити 10-12%, не кажучи вже про 18%? Схема працює і так.
До того ж, депсертифікати — дуже зручна річ. Гроші на поточних рахунках вважаються «короткими». Якщо збирати їх та вкладати у ОВДП — виникають ризики ліквідності. Гроші можуть зняти у будь-який момент, а ось погашення ОВДП треба чекати. Але ДС — то інша історія. Гроші з депозиту в НБУ можна забрати майже миттєво. Отже, жодних ризиків, чистій дохід.
Так замість боротьби з інфляцією виникла нова фінансова схема. Фактично, банки заробляли з повітря. Перший раз НБУ друкував гроші, аби вони потрапили до банків. Другий — шоб сплатити за депозитними сертифікатами.
Висока маржа (плюс 23% мінус 1-2%) та величезні обсяги (зараз у депозитних сертифікатах майже 400 мільярдів) роблять її навіть більш вигідною, ніж розпилювання на «Великому будівництві».
Це справжній ефект витіснення у дії. Банки вже давно не кредитують (лише під держгарантії, а це не кредитування), вони навіть майже не купують ОВДП. Навіщо? За ОВДП платят 14%, а за депозитними сертифікатами — 23%.
Нацбанк перетворився на генератор прибутків для банків.
Фрази на зразок «це випадково» — не приймаються. Адже якщо схема не працює, як має, — нащо її продовжувати?
Банки дійсно отримали потужний інструмент заробітку.
Аналізуючи статистику цього року, можна побачити, як від березня до червня вони різко втрачали доходи. Проте з червня по вересень ситуація виправилася. Беру на себе сміливість стверджувати, що саме завдяки депозитним сертифікатам. Напевно, у жовтні та листопаді банки почувалися взагалі чудово (у цьому сенсі).
Чи правильною є така підтримка? Тут є дві точки зору.
З одного боку, це допомога. Банки через війну отримали величезні збитки, які досі приховують. НБУ по-батьківськи вирішив трохи надрукувати грошей, аби дати їм заробити ти перекрити збитки.
З іншої, давайте тоді надрукуємо усім, хто зазнав збитків. Надрукуємо мешканцям Маріуполю, Харкова, Бучі. Мільйонам українців, що втратили роботу. А також олігархам.
Власне я бачу так: сам процес продажу депозитних сертифікатів — правильний, але ставка за ними не має бути захмарною. Бо саме цей факт перетворює правильні дії НБУ на корупційну годівницю.
На фото:
— колишній та діючий голови НБУ
— голова правління та голова наглядової ради ПриватБанку.
Автор: Сергій Лямец
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
