Справа про збройову корупцію: ВАКС розпочав розчищення авгієвих конюшень в «Укрінмаші»
Вищий антикорупційний суд ( ВАКС ) розпочав розгляд по суті кримінального провадження № 52018000000000385, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 квітня 2018 року. Ця справа охоплює один із багатьох епізодів масштабних розкрадань та розтрат у державній госпрозрахунковій зовнішньоторговельній інвестиційній фірмі (ГХВІФ) «Укрінмаш» , що входить до концерну «Укроборонпром» .
Як пише оглядач проекту Grom. Ярослав Гармаш, «Укрінмаш» був створений на зорі Незалежності – далекого 1991 року. Задекларована місія фірми – розвиток експортного потенціалу підприємств оборонно-промислового комплексу, розширення міжнародного економічного та технічного співробітництва, а також задоволення потреб Збройних Сил України. Насправді ж «Укрінмаш» став «годівницею» для чиновників, що присмокталися до підприємства, та їхнього політичного «даху». «Схематоз» тут став структурованим та системним починаючи з 2010 року. Тоді фірму приєднали до держконцерну «Укроборонпром», створеного з ініціативи проросійських сил на чолі з Віктором Януковичем .
«Схеми» в «Укрінмаші», як і в інших конторах із структури «Укроборонпрому», були дуже невигадливими. За виконання зовнішньоекономічних контрактів між держфірмою та кінцевим покупцем всовували офшорну «прокладку», підконтрольну керівництву підприємства. На яку під виглядом «агентської винагороди» списували чималу частину суми угоди з кінцевим покупцем.
У рамках справи № 52018000000000385 на лаві підсудних опинилися: колишній гендиректор «Укрінмашу» Володимир Омельянчук , його заступник Костянтин Чередниченко , Сергій Слюсаренко , що змінив Омельянчука на посаді керівника ГХВІФ, а також керівники співвітчизників ветвітів і відповідей.
Натхненником «схеми» звинувачення вважає Костянтина Чередніченка. За версією слідства, саме він залучив до афери свого товариша Михайла Буянкова , директора та власника офшорної компанії Triangle Group Incorporated .
Як писало «Слово і справа» , цю компанію надалі використовували як підставний агент для нібито допомоги у пошуку закордонних компаній, зацікавлених у продукції Шосткинського казенного заводу «Імпульс», експортом якої займався «Укрінмаш». Як стверджував прокурор САП, фактично встановлено, що компанія Triangle Group Incorporated не виконувала жодних робіт, оскільки фірми-покупці товарів уже давно співпрацюють з Укрінмашем, але, незважаючи на це, Triangle Group Incorporated отримувала агентські виплати. Зокрема, фірмі на рахунки в Латвії перерахували у різний час: 28204 євро, 10631 євро, 18287 євро, 28819 євро, 11833 євро та 40748 євро.
Загалом, на думку слідства, Чередниченко організував розтрату 3,49 млн. грн. Вказані збитки встановлені висновками експертиз Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріус; експертами Служби безпеки України та висновком Державної аудиторської служби.
Також підозра Чередниченка обґрунтовується відповідями на запити про міжнародну допомогу, які підтверджують, що компанія Triangle Group Incorporated не виконувала жодних робіт; що директором та власником цього офшору є Михайло Буянков. Також слідство зафіксувало деякі розмови фігурантів справи. На них працівники «Укрінмашу» обговорюють роботу Triangle Group Incorporated та вказують, що це «Костіни друзі» (мається на увазі Чередниченко). Також на НСРД зафіксовано розмову Буянкова з абонентом «Ігор», де він називає Чередниченка давнім партнером у напрямі його роботи та кумом.
Справа №52018000000000385, повторюся, не єдиний і далеко не наймасштабніший епізод зловживань в «Укрінмаші». Тут варто згадати аферу з підставною компанією Fuerteventura Inter LP, відображену в матеріалах кримінального провадження №52016000000000081. Хоча ця справа розслідується на два роки довше (з березня 2016 року), ніж згаданий вище епізод, судячи з даних Єдиного державного реєстру судових рішень , вона безнадійно затихла.
Як ми писали раніше , із судових матеріалів відомо, що 20 травня 2015 року ГХВІФ та Fuerteventura Inter LP (Великобританія) уклали агентську угоду, яка передбачала, що британська фірма буде посередником при продажу «Укрінмашем» 1 млн набоїв калібру 23 мм Генштабу Збройних Арабські Емірати.
Загальна вартість контракту з ОАЕ склала $14,82 млн, а винагорода Fuerteventura Inter LP досягала понад 12% від суми – близько $1,92 млн. На виконання угоди у жовтні та грудні 2015 року «Укрінмаш» перерахував на рахунок фірми в естонському Versobank AS відомому до однієї з «пралень» української мафії) всю суму комісії. За тодішнім середнім курсом валют це 43,94 млн грн.
Слідство встановило, що Fuerteventura Inter LP відповідних послуг «Укрінмашу» не надавав. Більше того, за даними слідчих, саме «Укрінмаш» надавав агентські послуги під час експорту зброї українських виробників. Тобто службові особи "Укрінмашу" знали, що Fuerteventura Inter LP не виконало умови агентської угоди, але перерахували їй кошти.
Зазначимо, що згідно з даними інтернет-сервісу businesbox.com, Fuerteventura Inter LP було засновано лише за кілька місяців до згаданої угоди – 6 лютого 2015 року. Тобто можна з упевненістю припустити, що створювалася вона спеціально під еміратську «схему».
Важлива деталь: Fuerteventura Inter LP заснована компаніями Japan Intergroup SA та Kyoto Holdings SA
Незважаючи на, здавалося б, гучні назви, згадок цих «японців» в інтернеті немає Вірніше, не було до нашого розслідування . У британському реєстрі юрособ Companies House ми знайшли документ, згідно з яким Japan Intergroup SA та Kyoto Holdings SA у 2014-му заснували в Шотландії компанію Akkord Welt LP , через рахунки якої, можливо, відмивалися гроші, здобуті не зовсім законним шляхом на території країни-агресора. (Докладніше читайте тут і тут ).
Раніше наші колеги звертали увагу, що на момент укладання угоди із «британцями» в.о. гендиректора «Укрінмашу» був Володимир Омельянчук, а його заступником – Леонід Крючков . Останній відомий як власник офшора "Бейрок Файненс Лімітед", на який виводилися кошти екс-міністра енергетики Едуарда Ставицького . Втім, обізнані джерела у структурі «Укроборонпрому» запевняли, що за шахрайською угодою стояв Станіслав Хош – колишній директор «Укрінмашу» (у 2013-2014 роках).
Ім’я цього підприємливого громадянина спливало в цілому розсипі кримінальних справ, але до відповідальності, наскільки відомо, він не був притягнутий. Маловідомий факт: згідно з даними проекту Bihus.info , «мозком» та натхненником деяких корупційних «схем» в «Укроборонпромі» часів Порошенка, що вилилися в гучний політичний скандал, відомий як «справа Свинарчуків», був не Віталій Жуков , і не батько та син Гладківські. А Станіслав Хош.
Саме він, як з’ясували наші колеги, 2016 року провернув «комбінацію» з висотомірами. Прилади через підставні фірми було куплено в країні-агресорі та через офшорку з ОАЕ було продано держконцерну «Укрспецекспорт» із п’ятиразовим «наваром». Чистий прибуток учасників махінації з висотомірами склав $300 тис.
Але найграндіознішу «схему» (у ній фігурували астрономічні суми) Станіслав Хош спробував збудувати, коли ще перебував на посаді начальника «Укрінмашу» - у лютому-березні 2014 року. Коли війна Росії проти України тільки-но починалася.
У сумнівній угоді, крім «Укрінмашу», була задіяна держкомпанія «Спецтехноекспорт» , яку на той момент очолював товариш Хоша та його партнер з афер Євген Трішновський .
Тоді Хош та Трішновський протягли контракт на постачання до Саудівської Аравії великої партії зброї. Якщо точніше, не великою, а величезною: сума операції склала близько півмільярда доларів. Номенклатура поставок – аж до танків, бойових броньованих машин та керованих ракет.
Як прокладка-посередник тут фігурує вже знайома нам офшорка з ОАЕ Triangle Group Incorporated. У договорі її фіктивні послуги було прописано 20% від суми угоди. Тобто бенефіціари афери розраховували близько $100 млн. Втім, цю «схему» було заблоковано українським урядом. Однак не через її очевидну злочинність, а через війну, що почалася, – війська відчували брак техніки, зброї та боєприпасів. А скандал, що вибухнув, зам’яли.
Якби ця угода була завершена, Україна отримала б не стільки прибуток (адже «вершки» пішли б «баронам» з «Укроборонпрому»), а підрив своєї обороноздатності. Тому тут проглядається ще один вигодонабувач – керівництво країни-агресора.
І тут важливо згадати одну деталь: обидва натхненники «каламутної» угоди з Саудівською Аравією – Станіслав Хош та Євген Трішновський – креатура могильника української армії Павла Лебедєва . Саме Павло Валентинович «інфільтрував» цих талановитих молодих людей у структури оборонпрому, очоливши з легкої руки Віктора Януковича Міністерство оборони України. Те, що Павло Лебедєв працював на користь своєї кишені та керівництва ворожої держави, є секретом Полішинеля.
До речі, обмовляють, що вибір Лебедєва на Станіслава Хоша та його «кореша» Женю Тришновського впав невипадково. Справа в тому, що отець Хоша, Михайло Юхимович, старовинний друг і бізнес-партнер цього казнокрада, що втік.
Ще один «російський слід» корупції в «Укрінмаші» можна знайти, відстеживши ниточки від вищезгаданої британської «прокладки» Fuerteventura Inter LP , через яку «комбінатори» зникли майже два мільйони доларів.
Повторюся: номінальні засновники Fuerteventura Inter LP – білизські компанії Japan Intergroup SA та Kyoto Holdings SA Ці дві контори також заснували ще одну британську прокладку - Akkord Welt LP.
У червні 2016 року частка компанії Kyoto Holdings SA в Akkord Welt LP перейшла до Олени Кульбикової.
Олена Кульбікова на той момент була першою віце-президентською російською групою компаній «Прем’єр», яка займалася будівництвом, торгівлею нерухомістю тощо.
Цікаво, що ця каламутна будкомпанія з Москви кілька років тому вказувала серед своїх партнерів і замовників уряд Московської області країни-агресора, Департамент будівництва міста Москва, Федеральну службу безпеки РФ, Міністерство оборони РФ, Комітет з житлової політики та ЖКГ Державної Думи РФ , "Газпром" та інші.
Думаю, тут якісь висновки читач може зробити самостійно.
У той же час, судячи з усього, компанії Japan Intergroup SA та Kyoto Holdings SA, які заснували Fuerteventura Inter LP для скарбників з «Укрінмашу» та Akkord Welt LP для непростої росіянки, заробляють на хліб створенням та адмініструванням юросіб у британській (можливо, не тільки ) юрисдикції всім бажаючих. Але поверхово вивчивши британський реєстр компаній, автор цих рядків натрапив на цікаву тенденцію. І вона говорить про те, що клієнти «японців» – переважно резиденти країни-агресора.
Дивіться.
Japan Intergroup SA та Kyoto Holdings SA реєструють компанію Akkord Welt LP у серпні 2014 року. Олена Кульбикова з’являється в її статутних документах як основний бенефіціар через рік, у 2015-му.
У лютому та травні 2016-го Japan Intergroup SA та Kyoto Holdings SA реєструють Великобританії ще дві фірми – Yaguarete LP та SL026596 LP . Контроль над першою у вересні 2017-го переходить до Марії Самсоненко з Санкт-Петербурга. Друга відходить громадянці Росії Катерині Звягіної, яка проживає в Единбурзі (Шотландія).
А тепер давайте знову подивимося на Fuerteventura Inter LP із кримінальної справи щодо «Укрінмашу». В історії змін компанії ми бачимо: у лютому 2015-го її було зареєстровано білізськими «фунтами», а у вересні 2019-го – ліквідовано. Реальний бенефіціар у документах не проявився.
Можливо тому, що за рік після заснування компанії вона стала фігурантом кримінального провадження. І той, хто заявив би свої права на компанію, ризикував потрапити до міжнародного розшуку. Але в тому, що майже $2 млн, відправлені «Укрінмашем» на рахунки Fuerteventura, були отримані бенефіціарами афери та частково витрачені на саботаж розслідування, можете не сумніватися.
Підготував Ярослав Гармаш, [гучні справи]
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
