Хто допомагає путіністу Володимиру Крупчаку рятувати з-під арешту майно?
Більше того – від Банкової до них рукою подати. Йдеться, наприклад, про активи колишнього російського громадянина та депутата Державної Думи РФ, полковника російської армії Володимира Крупчака. Найвідоміший його актив у нашій країні – Київський картонно-паперовий комбінат, який знаходиться в Обухові та випускає, серед іншого, найпопулярніший в Україні туалетний папір.
А всього йому належить 169 об’єктів нерухомості на суму понад 10 мільярдів гривень. Щоправда, у вересні Національна поліція України повідомила, що всі ці об’єкти накладено арешт. Співробітники Департаменту стратегічних розслідувань спільно з Головним слідчим управлінням Нацполіції встановили, що посадові особи підприємств Крупчака налагодили схему виведення коштів у РФ та механізм ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах.
Після повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України вищезазначені підприємства продовжували здійснювати фінансові операції з країною-агресором через посередників із ЄС. "Отримані доходи поповнювали російський бюджет, з якого фінансується ворожа армія Росії та її злочинні дії на території України", - зазначають правоохоронці.
А за місяць, 19 жовтня, на Володимира Крупчака були накладені санкції.
І всі пораділи та дружно поаплодували. Особливо після надихаючого уяву пасажу від НПУ: «Кошти, отримані від реалізації активів, пов’язаних з РФ, можуть бути використані для потреб ЗСУ та відновлення зруйнованої ворогом інфраструктури».
Тільки в цьому є один нюанс. Арешт не означає, що майно вже продано, а кошти, які «отруяться на потреби ЗСУ», вже отримано. Бо перед тим, як майно продати, його треба конфіскувати. Рішенням суду – у нас правова держава.
І ось останнього ніхто таки не робить. І все заарештоване майно продовжує нормально працювати та приносити прибуток власникам. Ніхто ж не обіцяв, що майно буде конфісковано? Зате картинка була гарна і всі пораділи.
Читайте також: Володимир Крупчак: російсько-український аферист зі списку "Форбс"
А сам Крупчак тим часом теж не сидить без діла. У хід пішло переписування бізнесу. А ще замовні сюжети на телебаченні та оплачені прес-конференції. Все – щоб підприємства Крупчака не конфіскували на користь України.
Зокрема, австрійська компанія Крупчака, яка володіє Київським картонно-паперовим комбінатом, заявила про зміну власника. Мовляв, замість Крупчака ним став Хайнц Циннер.
Чи могли б знайти когось іншого, але, як бачимо, ніхто особливо не шифрується. Тому що цей пан Циннер нещодавно був головою Ради директорів Архангельського целюлозно-паперового комбінату, який усі ці роки контролював саме Крупчак.
Але влада, як говорилося, досі не подала позов про конфіскацію майна Володимира Крупчака. Що заважає? Залишається тільки гадати. І активи Крупчака в цьому процесі далеко не самотні – так відбувається практично з усіма російськими активами, які потрапили в нашій країні під арешт.
Гучний рапорт, захоплені реляції, оплески публіки, що нічого не розуміють, і гарячкові підрахунки в маячному мозку електорату і – все. Наступного кроку – позову про конфіскацію на користь України – ніхто не робить. Згадайте хоча б історію з Оcean Plaza.
Повертаючись до Володимира Крупчака, він цілком собі комфортно проживає у своєму маєтку під Києвом.
І планомірно виводить свої активи на підставних осіб.
Але його поведінка якраз зрозуміла. Незрозуміла поведінка української влади. Цікаво, чи влада комфортна з цією ситуацією, коли більшість майна росіян просто вислизає зараз з-під носа, бо його переписують на інших осіб? Це недбалість чи навмисний задум?
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області
