Василь Рибніков: Чебурашка йде на війну (сценарій другої частини сімейного бойовика)
Про це у своєму новому фейлетоні пише визнаний майстер сатири Василь Рибніков.
1.
«Роздовбана квартира забацаного будинку у селищі Піндюхіне. Посеред оселі на порожніх пляшках з-під портвейну сидять Чебурашка з Крокодилом Геною та понуро дивляться на обригане тіло Старухи Шапокляк. Два дні тому Шапокляк згоріла від водки.
- Похороніть би нєпутьовую, да гдє дєнєг столько взять, - зітхає Гена. Він мочиться у порожню пляшку, підходить до вікна і спритно виливає сечу на жовтий вуличний сніг. - Пусть бєгут неуклюже пєшеходи по лужам… Ех, зря гармошку пропілі…
- А я знаю, что дєлать! - палко виголошує Чебурашка. - Дядя Прігожин платіт щєдро - і гроб Старухє ладний справім, і гармошку твою із ломбарда викупім, і по унітазу сєбє привєзьом. Всє наши уже там, тьотя Ангєліна с Хрюшей і Стєпашкой єщьо в прошлом мєсяце на фронт ушлі, Красная Шапочка уже нєдєлю с хахлом воюєт.
- По унітазу? - очі Гени загоряються. - Штош, ето дєло богоугодноє! Звоні в воєнкомат!
Ревно перехрестившись пляшкою, він знову мочиться в неї. В Гени простатит, а невдовзі буде ще й власний унітаз.
2.
Дорогою на фронт на перевалковому пункті в станиці Залупине сині від холоду Чебурашка та Крокодил Гена вибігають із дірявого дерев’яного вагону, щоб пошукати окропу і несподівано натрапляють на кортеж Кадирова.
- Рамзан Бєдросовіч! - захоплено ахає Гена, побачивши великого воїна. - Я знаю всє ваши тіктокі!
- А вот я іщо, дон, такую інтірєсную авцу нє ібаль, дон, - зізнається Кадиров із батьківським смішком. - Всякую уже ібаль, дон, бєлій, дон, чорний, дон, а вот зільоний нєт.
Нукери Кадирова хапають наляканого Гену та загибають його раком. Гена кричить не своїм голосом.
- Ей, ребята, это же Крокодил Гена, - розгублено каже Чебурашка. - Зачєм же так…
- Ах, какой сладкій кракоділ, дон, - констатує Кадиров. - Ти, ушастий, дон, тоже даліко не атхаді, дон, я тібє за уши буду браль, а рот даваль.
Гена починає волати ще гучніше.
Нажаханий Чебурашка кидається до свого вагону і встигає застрибнути в нього в останню мить перед відправленням.
- На Бєрлін, за нємкамі! - кричить у вагоні Чебурашка, але на душі в нього тривожно. Десь позаду лунають постріли, і зойки Крокодила Гени різко обриваються.
3.
На передовій під Бахмутом Чебурашку закидують до траншеї, де він зустрічає Хрюшу. Друзі обіймаються.
- Дайом фашистской гадінє прікуріть, - гордовито розповідає Хрюша. - Їбашим по-полной.
У сусідній канаві «вагнери» записують на смартфон звернення до начштаба Герасимова.
- Ти, підар йобаний, - з блатними інтонаціями промовляє один з «вагнерів». - Нам нєчєм воєвать, ми тут бєз снарядов, бєз технікі, там парні гібнут за нас, а ти чорт йобаний, хуй тєбє в рот!
- Нє обращай вниманія, - швидко каже Чебурашці Хрюша. - Ето большая політіка. Пошлі лучше казнь смотрєть.
- Что, хахла поймалі? - с жадібною цікавістю питає Чебурашка. Хрюша загадково мовчить.
На пагорбі лежить зв’язаний Стєпашка.
- Стєпашка! - радісно кричить Чебурашка. - Чьо как? Унітаз уже покрал сєбє?
«Вагнер», що стоїть позаду Стєпашки, з розмаху розбиває зайченяті голову кувалдою.
- Нє Стєпашка, а сраний прєдатєль, - спльовує Хрюша. - Сбєжать хотєл, падла.
- А, - бурмоче Чебурашка. - А тьотя Ангєліна знаєт? Кстаті, гдє она?..
Повз них, підстрибуючи, пробігає товста спрацьована баба, в якій можна впізнати артистку Поплавську - у минулому виконавицю ролі Красної Шапочки.
- Єслі долго-долго по дорожкє! - кричить Красна Шапочка, розмахуючи кошиком. - Єслі долго-долго по тропінкє!
Лунає вибух. Шматки Красної Шапочки розлітаються в усі боки.
- Да куда ж ти, йоб твою мать! - кричить Хрюша. - Я жє там только-только всьо замініровал! Вот вєдь пізда тупая.
- Гдє жє тьотя Ангєліна? - непевним голосом запитує Чебурашка. - Хочу к тьотє Ангєлінє.
Хрюша мовчить.
4.
Настає ніч. Чебурашка шукає штаб підрозділу, щоб відрекомендуватися по всій формі, і заходить у лісочок. Посеред лісочка стоїть сосна, до якої прибита гола тьотя Ангєліна. Тіло тьоті понівечене порізами і опіками від цигарок, печінка, нирки і права нога відсутні.
- Тьотя Ангєліна! - кричить Чебурашка, підбігаючи до неї. - Что с вамі сдєлалі еті проклятие укропскіе каратєлі? Тьотя Ангєліна?
- Убєй мєня, - хрипить тьотя.
- А кто ето у нас такой ушастєнькій? - зненацька лунає за спиною. - Нєужелі сам Чєбурашка?
Чебурашка злякано обертається і бачить перед собою величезного «вагнера». Широко усміхаючись, «вагнер» доїдає ногу тьоті Ангєліни. По його натхненній пиці стікають червоні бульки.
- Я ето... Я командіра іщу, - бурмоче Чебурашка.
- Так я командір, - ще ширше посміхається «вагнер». - Людоєдом клічут. Хочєшь ногу?
Щось усередині в Чебурашки ламається, і він не розбираючи дороги кидається геть. Угледівши в темряві багаття, він біжить туди.
- Хрюша! Хрюша! - кричить він. - Я нашол тьотю Ангєліну!
- Бєгі, долбойоб, - хрипить Хрюша. Він напнутий на залізного прутня, який крутять над багаттям два «вагнери». У повітрі висить сморід паленої гуми.
- Свінінка, - каже один з «вагнерів», апетитно причмокуючи. - Давнєнько же я єйо нє єдал.
Чебурашка вирішує перебігти на бік ворога.
5.
- Ааа! - кричить Чебурашка, забігаючи на позиції укропів. - Українци, нє стрєляйтє! Я нічєго нє знал! Я єхал на учєнія! Ви же моі дорогіє дєвочкі і мальчікі, ви же всє смотрєли про мєня мультікі! Астанавітєсь, что ви дєлаєтє, ви вєдь хорошіє! Когда-то я бил странной ігрушкой бєзимянной, к которой в магазінє... Ах!
Він завмирає, не в змозі повірити очам. На позиціях укропів стоїть унітаз, справжній, як у кіно.
Злодійкувато озирнувшись, Чебурашка хапає унітаз і починає тягнути його за собою в бік Росії.
Ляскає постріл, і мертвий Чебурашка падає з величезною діркою у лобі. Із дірки на землю висипається стара гнила тирса.
- Ти ба яка сука, - говорить снайпер Микола. - Чебурашка-хуєрашка.
(Кінець)»
Розвідка Британії про перестановки в армії РФ: суттєва зміна підходу до війни
Читайте більше новин по темі:
