Непотоплюваний: чому Льовочкіна не виганяють із Верховної Ради
Один із лідерів колишньої ОПЗЖ, нардеп Сергій Льовочкін минулого тижня потрапив у поле зору ЗМІ. У Верховній Раді було зареєстровано ухвалу з вимогою виключити Льовочкіна зі складу комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Сам Льовочкін залишати комітет не захотів і назвав таку ініціативу колег «безглуздою». Але пізніше нардеп передумав та написав звернення до голови Верховної Ради, в якому просить узгодити його переведення до комітету молоді та спорту. Після того, як указом президента України проросійську ОПЗЖ було визнано поза законом, частина народних депутатів від цієї політсили почали складати мандати, а частина намагається «зберегтися» у політичному житті України. Одним із таких є Сергій Льовочкін. Якими є перспективи колишнього глави Адміністрації Януковича, розбирався « Апостроф ».
Біженець з ОПЗЖ до Монако
За кілька днів до повномасштабного вторгнення Росії група депутатів від ОПЗЖ виїхала до Європи. Серед них був і Сергій Льовочкін. Як встановили журналісти, нардеп "рятувався" від війни на своїй віллі на півдні Франції. Цих біженців у ЗМІ назвали «батальйоном Монако».
Незважаючи на скандал, лише 6 липня Льовочкін вирішив повернутися до України. Щоправда, ненадовго. Два дні він був на засіданнях Верховної Ради і вже 13 липня знову залишив країну, скориставшись статусом народного депутата.
У ЗМІ тоді розгорнулася кампанія за позбавлення мандатів депутатів, що втекли. Серед «претендентів» виявився і Льовочкін. Проте, як пояснив речник парламенту Руслан Стефанчук, «поки що законних підстав позбавити їхніх мандатів не знайшли, але в парламенті над цим працюють». Невдовзі від депутатських повноважень колишні члени ОПЗЖ почали добровільно відмовлятися. Зокрема, наприкінці листопада здала мандат «за сімейними обставинами» Юлія Льовочкіна, сестра Сергія Льовочкіна. Проте брат явно розраховує втриматись у кріслі.
Втім, ситуація для Льовочкіна ускладнюється з кожним днем. 16 лютого до Ради було внесено проект постанови № 9022, яку ініціювали нардепи з фракції «Слуга народу», в якій пропонувалося виключити Сергія Льовочкіна з комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Водночас, як зазначив народний депутат із цього комітету Федір Вениславський, Льовочкін за час формування ВР і на момент війни доступу до державної таємниці не отримував, на засіданнях комітету до війни він був присутній, коли почалася війна — він також був присутній в онлайн-режимі.
За словами Веніславського, це скоріше політичне питання, яке пов’язане з тим, що представник ОПЗЖ, проросійської політичної сили, не повинен перебувати у складі ключового оборонного комітету.
«Тому так, політично це не зовсім коректно. Хоча з його боку дій, які становили б загрозу національній безпеці, я не бачу», — зазначив Вениславський.
«Таке рішення дуже дивне, — каже у коментарі „Апострофу“ голова Центру дослідження проблем громадянського суспільства, політолог Віталій Кулик, — Ну, виключать Льовочкіна з цього комітету і що? Він залишиться в Раді і далі впливатиме на рішення».
Щоправда, спочатку Льовочкін із комітету з оборони виходити не схотів і назвав таку ініціативу колег «безглуздою». Але пізніше нардеп передумав та написав звернення до голови Верховної Ради, в якому попросив узгодити його переведення до комітету молоді та спорту.
Шлях нардепа
Ще буквально рік тому Сергія Льовочкіна вважали чи не найвпливовішою людиною в Україні. Йому приписували різні кадрові призначення у міністерствах, впливом геть політичне життя країни. Уся його кар’єра була з проросійськими політичними силами.
Його «зірковий» шлях розпочався 1999 року. Син глави Пенітенціарної служби України, тоді він став науковим консультантом у президента Леоніда Кучми. Кажуть, що про призначення свого земляка клопотав сам Віктор Янукович, котрий на той момент був головою Донецької області. Вже 2002-го Льовочкін став у Кучми першим помічником.
Після Помаранчевої революції він перейшов на посаду радника голови Верховної Ради Володимира Литвина.
У 2007 році Льовочкін був обраний народним депутатом від Партії регіонів, а після того, як Янукович став президентом, Льовочкін обійняв посаду голови його адміністрації. І став фактично всемогутнім.
Однак саме він найшвидше зорієнтувався, залишивши «тонучий корабель» Януковича. Після кривавого розгону студентів на Майдані 30 листопада 2013 року Льовочкін оперативно написав заяву на звільнення.
Пізніше Янукович, який втік до Росії, заявив , що Майдан нібито спровокував Льовочкін, давши вказівку на розгін студентів. Цю інформацію підтверджував і екс-глава МВС Віталій Захарченко.
Проте Генеральна прокуратура України не знайшла доказів причетності Льовочкіна до розгону Майдану.
Втім, на той момент Льовочкін, хоч і залишився без посади в АП, був уже дуже «ресурсним» гравцем. За даними ЗМІ , Сергій Льовочкін, маючи широкі повноваження в органах державної влади, ще за часів Кучми просував інтереси групи «газовиків» ( Дмитро Фірташ , Юрій Бойко ), лобіюючи інтереси компанії «РосУкрЕнерго», яка за допомогою зв’язків у РФ швидко стала монополістом газовий ринок України.
За Революцією гідності Льовочкіну знову вдалося потрапити до Ради 8-го скликання — від «Опозиційного блоку». Однак у 2018-му внаслідок конфлікту з групою олігарха Ріната Ахметова, з яким «газовики» організували Опоблок «на двох», Льовочкіна разом із Юрієм Бойком виключили із фракції. Однак у липні 2019 року Льовочкін знову пройшов до Верховної Ради тепер уже від «Опозиційної платформи – За життя». За словами політолога Віталія Кулика, Льовочкін був системоутворюючим фактором для ОПЗЖ.
«Він був лідером однієї з двох груп впливу всередині ОПЗЖ у парламенті. Льовочкін тісно пов’язаний із групою Фірташа. Але його політичні інтереси були розкладені і в „інші кошики“, наприклад в УДАР, „Слугу народу“. Льовочкін через афілійованих персон та підприємства пов’язаний із київським водоканалом та Київміськбудом», — зазначає Віталій Кулик.
Льовочкін входить до ТОП найбагатших людей України, тому не дивно, що він профінансував партію Віктора Медведчука , офіційно виділивши на це 1,6 млн. грн.
Як пише «Чесно», Льовочкін фігурував у кількох антикорупційних розслідуваннях та у справі про фінансування тероризму, а також нібито поширював проросійську пропаганду у Франції.
Льовочкіна не виганяють із ВР. Забуття не загрожує?
«Політичній живучості Сергія Льовочкіна допомагають його зв’язки, набуті за час роботи главою адміністрації президента Януковича, — каже „Апострофу“ Віталій Кулик, — Він вважається незамінним менеджером, якщо він за щось береться, то все доводить до кінця. Багато людей йому завдячують».
Хорошим менеджером називає Льовочкіна та директор соціологічної служби «Український барометр», політолог Віктор Небоженко. «Льовочкін не політик, Льовочкін — добрий менеджер. Гадаю, завдяки йому Єрмак став головою Офісу президента. Єрмак цінує цю людину і Єрмак вміє бути вдячною, а тому Льовочкіну забуття не загрожує». Але, як наголошує експерт, у Льовочкіна є одна важлива вада — він орієнтований на Москву.
Віталій Кулик вважає, що Сергій Льовочкін міг впливати на політику у мирний час, але зараз його можливості дещо обмежені: «Льовочкін торгує впливом і тому тримається за мандат. У парламенті залишається група Бойко-Льовочкіна, яка зараз усіляко намагається відмежуватися від Медведчука і намагається себе обілити».
За словами Віталія Кулика, зменшити вплив Льовочкіна можна лише провівши люстрацію на всіх рівнях: «Потрібно позбавити мандатів депутатів від колишньої ОПЗЖ не лише у Верховній Раді, а й у місцевих радах. Також потрібно прибрати представників колишньої ОПЗЖ із виборчкомів, судів тощо».
На думку Віктора Небоженка, Льовочкіна не позбавляють мандата лише тому, що він потрібний Банковій.
«Сергій Льовочкін був пов’язаний з Віктором Медведчуком і він був в курсі російського вторгнення, оскільки незадовго до нього виїхав з України. Правоохоронні органи могли б їм вже зацікавитися», — резюмує Віталій Кулик.
Але, мабуть, про позбавлення Льовочкіна депутатського мандата зараз не йдеться, а постанова про виключення його з комітету з нацбезпеки буде розглянута, за словами нардепа Вениславського, у березні.
"Регламентний комітет ще має цю постанову проаналізувати і зробити свій висновок", - зазначив Веніславський.
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
